Продуктивні методи праці електромонтера

Продуктивність – це ефективність використання ресурсів – праці, капіталу, землі,
матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів, виконання робіт і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів, виконаних робіт або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами.Одним з головних напрямків сучасної організації електромонтажного виробництва для підвищення продуктивності праці є такий спосіб ведення електромонтажних робіт, при якому основні, найбільш масові і трудомісткі роботи монтажного і складального характеру виконують поза зоною монтажу на спеціалізованих заводах і монтажних базах. Застосування таких методів монтажу дає змогу значною мірою усунути залежність електромонтажних робіт від стану і готовності загальнобудівельних і спеціальних робіт. При цьому у процесі вико­нання будівельних робіт прокладають труби в фундаментах, об­ладнують наскрізні проходи і різні канали для електричних кому­нікацій, встановлюють закладні частини тощо, а одночасно з цим на заводах здійснюють монтаж відповідного електроустаткування, комплектують укрупнені блоки шинних конструкцій і електропро­водок, складають силові шафи, розподільні пристрої тощо.

Поєднання в часі ведення будівельних і електромонтажних ро­біт дає можливість досягти ряду технічних і економічних переваг, зокрема: скоротити тривалість електромонтажних робіт; раціо­нальніше і з вищим ступенем завантаження використовувати мон­тажні механізми, інструменти і пристрої; звільнити персонал від виконання трудомістких монтажних робіт у менш пристосованих для цього умовах на об'єкті монтажу; повніше використовувати наявні матеріальні ресурси електромонтажної організації та її до­поміжних підрозділів; досягти суттєвого зниження вартості електромонтажних робіт.

Основним способом підвищення продуктивності електромонтажного вироб­ництва є застосування великоблочних комплектних пристроїв, які виготовляють на заводах, що дає змогу досягти значного економіч­ного ефекту. Так, монтування на спеціалізованому заводі для елек­тропостачання цеху промислового підприємства комплектного роз­подільного пристрою (КРП) або комплектної трансформаторної під­станції (КТП) дає змогу відмовитися від будівництва для них спе­ціальних приміщень, а також від необхідності ревізії, налагодження і випробування електроустаткування цих пристроїв.

До місця монтажу доставляють: комплектний пристрій спеці­альним транспортом, який за допомогою відповідного вантажо­підйомного механізму встановлюють у підготовленому приміщен­ні або на готовому фундаменті; великі щити і пульти керування зі знятими приладами, які монтують після встановлення і кріплен­ня щита на місці, запобігаючи таким чином їх пошкодженню; ша­фи КРП зовнішнього встановлення з повітряним вводом зі зняти­ми або захищеними прохідними ізоляторами вводу.

Збірні шини і шини вторинної комутації звичайно демонту­ються на заводі й надходять на монтажний об'єкт упакованими в окрему тару. Всі деталі, які входять до комплекту КРП, марку­ють на заводі згідно з комплектаційною відомістю. Контактні по­верхні збірних шин вкривають на заводі спеціальними захисними сплавами, які запобігають їх окисленню, тому необхідність в об­робці цих поверхонь на об'єкті монтажу відпадає.

Весь монтаж таких комплектних пристроїв зводиться звичай­но до розпаковування й встановлення знятих деталей, а також при­єднання до пристрою живильних і відхідних ліній.

Такими ж методами ведуть роботи і з монтажу цехо­вих електричних мереж, зокрема шинних магістралей.

Готові замарковані секції шин відповідних конструкцій і пере­різів доставляють у цех, де їх кріплять на опорних конструкціях і з'єднують між собою або приєднують до них секції шин відхід­них ліній.

Методом підвищення продуктивності електромонтажного виробництва є також комплектування великоблочних конструкцій, складальних одиниць, електропроводок і виробів, у майстернях електромонтаж­них заготовок (МЕЗ). Високий ступінь готовності продукції МЕЗ дає змогу монтувати її без додаткових витрат праці на складання, пофарбування, маркування тощо.

Також забезпечення зростання продуктивності електромонтажних та електроремонтних робіт пов'язане з необхідністю понесення певних витрат – на купівлю нового обладнання, підвищення рівня оплати праці, проведення ремонту та обладнання об'єктів соціальної сфери, оплату розробки нових технологій, навчання персоналу тощо.

Доцільність їх проведення визначається шляхом розрахунку чистого прибутку, отриманому завдяки цим заходам. При цьому слід враховувати всі можливі наслідки впливу – зміни товарообороту, обсягу та рівня доходу, поточних витрат (збільшення та зменшення по окремих групах).

Продумана і чітка організація електромонтажних робіт є од­нією з основних умов підвищення продуктивності праці, зростання виробітку, скорочення термінів виконання робіт і зниження їх вар­тості. Найкраща організація електромонтажних робіт на великих об'єктах може бути досягнута при наявності проекту виконання електромонтажних робіт (ПВР). Проекти виконання електромонтажних робіт на великих об'єктах зі складним електроустат­куванням розробляються проектними організаціями, а на невели­ких об'єктах — виробничими і проектними відділами електромон­тажних управлінь. Для об'єктів, які споруджуються за типовими проектами, створюються типові ПВЕР.

ПВЕР для великих об'єктів (машинобудівних заводів, металур­гійних комбінатів тощо) складаються, як правило, з трьох роз­ділів.

Перший розділ — пояснювальна записка, яка містить: відомо­сті щодо споруджуваного об'єкта монтажу: характеристику, ко­роткий опис і принципову схему технологічного процесу; генераль­ний план з нанесеною на ньому розстановкою тимчасових і пос­тійних споруд, а також прийнятою схемою електропостачання; перелік погоджених із замовником доповнень і змін, внесених до робочих креслень і кошторису; основні техніко-економічні показ­ники, які зазначають окремо для електромонтажних і монтажно-заготівельних робіт; вимоги, які повинні бути покладені в основу проекту організації робіт.

Другий розділ складається з опису методів і порядку організа­ції виконання робіт на будівельному майданчику, зокрема: спосо­би ведення монтажних робіт; рекомендації щодо застосування різ­них механізмів і пристроїв, які підвищують продуктивність праці електромонтажників; заходи безпеки виконання монтажних робіт; порядок погодженої роботи електромонтажників з роботами, які виконуються іншими підрядними організаціями.

Третій розділ містить: специфіковану відомість електромонтаж­них матеріалів і виробів; перелік устаткування і механізмів, необ­хідних для виконання всього комплексу електромонтажних робіт на об'єкті, та їх повну характеристику; відомість електроконструкцій, необхідних для монтажу тимчасових і постійних споруд.

Відомості, переліки та специфікації складають окремо на ви­роби, які надсилаються заводами, і на продукцію майстерень елек­тромонтажних заготовок (МЕЗ).

До ПВЕР великих і складних підприємств подається у вигля­ді додатка стислий довідник, в якому наводяться: ситуаційний план будівельного майданчика з нанесеними на ньому підстанція­ми, розподільними пунктами, а також будівлями і спорудами, які мають електроустаткування; схема кабельних мереж, які прокла­даються як на території підприємства, так і за його межами; схе­ми електропостачання підстанцій і цехів підприємства; плани підстанцій, цехів, щитових приміщень, машинних залів, відкритих підстанцій, трас повітряних ліній електропередачі із за­значенням розташування пікетних знаків, типів опор, які застосо­вуються, і матеріалу проводів.

ПВЕР можуть бути повними або скороченими. Обсяг і зміст ПВЕР визначають залежно від ряду факторів, наприклад від роз­мірів підприємства, ведення монтажних робіт спільно з іншими підрядними організаціями, складності електричних комунікацій або застосовуваного електроустаткування, виконання монтажних робіт в особливих умовах (Крайня Північ або .тропіки) тощо.

ПВЕР затверджуються головним інженером монтажного уп­равління і не можуть бути змінені без його письмової вказівки.

При складанні ПВЕР рекомендується:

не вміщувати в них матеріали, які є в технічній документації (технічному проекті, робочих кресленнях, і довідниках, правилах та інструкціях.);

використовувати в наведених електричних схемах умовні гра­фічні позначення лише за діючим міждержавним стандартом.

Під час монтажу технічно складного електроустаткування великих об'єктів з метою кращої організації робіт застосовують так звану зональну систему. Для цього,, виходячи з обсягу або характе­ру передбачуваних електромонтажних робіт, весь об'єкт розбивають на монтажні зони. В кожній зоні виконують певний комплекс ро­біт, який характеризується їх однорідністю або технологічною за­вершеністю.

На практиці ведення електромонтажних робіт при поділі об'єк­та на зони в .основу тих чи інших рішень повинні бути покладені економічна доцільність, можливість гнучкого керівництва і безпе­ка ведення електромонтажних робіт.

Електромонтажні роботи повинні виконуватися в чіткій відпо­відності із затвердженим проектом електропостачання й електро­установок об'єкта, тому організуючими факторами є висока якість цього проекту і детальне його знання електромонтажниками.

Проект електроустановки складається, як правило, з поясню­вальної записки, кошторису, специфікації (матеріалів, устаткуван­ня і різних конструкцій), однолінійних розрахункових схем, поповерхових планів та інших документів.

Пояснювальна записка містить технічне й економічне обґрунтування прийнятих проектувальниками проектних рішень.

Кошторис є документом для фінансування і оплати виконаних електромонтажних робіт.

Специфікація містить найменування, технічні характеристики та зазначення кількості устаткування, різних конструкцій, а також основних і допоміжних матеріалів, необхідних для виконання всьо­го обсягу електромонтажних робіт на об'єкті.

Однолінійні розрахункові схеми розподілу електроенергії і живлення освітлювальних і силових електроприймачів дають уяв­лення про прийняту схему електропостачання, про навантаження окремих ділянок електричних мереж, про падіння напруги.

Поповерхові плани показують, як повинні бути прокладені магі­стральні й розподільні мережі та шинні конструкції; в них зазна­чаються марки і перерізи проводів, шин і кабелів, а також спосо­би їх прокладання. В поповерхових планах даються також описи і графічне зображення будівельної частини поверхів та окремих елементів будівлі, розташування закладних частин, каналів, боро­зен, ніш, отворів і гнізд, спеціально утворюваних в процесі спору­дження будівлі або наявних у готових будівельних деталях завод­ського виготовлення (блоках, панелях, плитах та ін.), які призна­чені для прокладання електропроводок, встановлення щитів, кріп­лення шин, підвішування світильників тощо.

Крім перелічених документів складаються різні документи в процесі виконання і завершення монтажу, наприклад протоко­ли й акти на сховані роботи і ревізію електроустаткування, на мон­таж заземлюючих пристроїв, на прокладання в землі кабелів тощо.

При наявності затвердженого проекту приступають до підго­товки електромонтажних робіт, які починають, як правило, з прий­мання будівельної частини будівель і споруд «під монтаж». Бу­дівлі й споруди приймаються представником електромонтажної організації або майбутнім керівником електромонтажними робо­тами за участю представника будівельної організації, що викона­ла будівельні роботи на цьому об'єкті.

При прийманні будівельної частини будівель і споруд той, хто приймає, перевіряє стан і відповідність проекту наявних у приміщеннях і на схо­дових клітках каналів, борозен, ніш і отворів, призначених для каналізації електроенергії;

наявність завершених оштукатурених поверхонь у приміщен­нях, де проектом передбачено відкрите прокладання проводів або кабелів;

можливості нормального і безпечного ведення електромонтаж­них робіт одночасно з будівельними, сантехнічними та іншими ро­ботами або окремо від них;

наявність умов, які забезпечують збереження змонтованого електроустаткування та його захист від атмосферних опадів і можливих пошкоджень при будівельних або опоряджувальних ро­ботах. .

Приймання будівель або споруд під монтаж оформляють від­повідним актом.

При готовності будівельних частин будівель і споруд під мон­таж представники будівельної та електромонтажної організацій складають спільний графік робіт так, щоб виконання електромон­тажних робіт за термінами майже збігалося з будівельними і ли­ше в окремих випадках дещо відставало від останніх. Узгоджені графіки затверджуються керівниками (головними інженерами) будівельних і монтажних організацій.

Крім узгоджених графіків у бригадах, на' монтажних об'єктах, у монтажно-заготівельних дільницях та електромонтажних управ­ліннях складають сіткові графіки електромонтажних робіт. Сітко­вий графік являє собою схематичне зображення операцій і еле­ментів виробничого процесу, а також взаємозв'язків між ними, по­рядок і технологічну послідовність їх виконання. Він є своєрідною графічною моделлю виробничого процесу із зображенням усіх йо­го елементів, робіт, подій і взаємозв'язку між ними у вигляді геометричних фігур і сполучних ліній.

Вихідними елементами сіткового графіка є «робота» і «подія».

Робота — це певний виробничий процес, що потребує витрат часу або матеріалів, застосування різних інструментів або прист­роїв.

Подія — це результат однієї або сукупний результат кількох робіт, який дає змогу почати одну або декілька послідовних по­дальших робіт. Кожна робота починається і завершується подією. В свою чергу, кожна подія може бути початком або завершенням якої-небудь роботи. Одна робота може пов'язувати не більше двох подій.


У сіткових графіках подію прийнято зображувати переважно кружками, а роботи — стрілками (лініями).

При складанні сітко­вих графіків розрізняють роботи «вхідні» і «вихідні». Цифрами після букв у сіт­кових, графіках позначають тривалість окремих робіт (у місяцях, тижнях, днях або го­динах) між двома подіями.

Перш ніж приступити до складання сіткового графіка, складають перелік подій і ро­біт. Визначають початкову і кінцеву події, а потім проміжні. При цьому слід встановити, які роботи повинні бути завершені, перш ніж почнеться дана робота, а які роботи повинні виконуватися од­ночасно.

Найважливішим елементом сіткового графіка є так званий кри­тичний шлях, який складається з безперервної послідовності ро­біт у графіку від початкової до кінцевої події. Загальний час ви­конання робіт, які лежать на критичному шляху, становить повну тривалість монтажних робіт.

На великих об'єктах можуть складатися сіткові графіки на окремі комплекси електромонтажних робіт або на роботи по мон­тажних зонах. Такі локальні сіткові графіки об'єднують («стику­ють»), створюючи таким чином загальний узгоджений графік ви­конання електромонтажних робіт на об'єкті.

Сіткові графіки широко застосовують в електромонтажній практиці, оскільки вони є одним з основних елементів сучасної системи організації електромонтажного виробництва і особли­во ефективні при веденні монтажних робіт індустріальними мето­дами.